основные требования к курсовым



Вимоги до складу, обсягу і структури курсової роботи

Основними структурними складовими курсової роботи є:

– Зміст;

– Вступ;

– Розділи (як правило – від двох до трьох) основної частини з можливим поділом на підрозділи;

– Висновки;

– Список використаної літератури;

– Додатки (при необхідності).

Незважаючи на те, що якихось жорстких вимог до кількості розділів і підрозділів у роботі немає, тут потрібно керуватися здоровим глуздом. Робота не може складатися з одного розділу, а розділ – з одного підрозділу. Прийнято писати не менше двох розділів. У будь-якому випадку краще, якщо подальші пункти плану будуть певним чином логічно випливати з попередніх, а також будуть збалансовані між собою за обсягом (кількістю сторінок) (див. Додаток В).

Структура і зміст роботи, співвідношення її розділів визначаються обраною темою, її характером і масштабністю. Робота в цілому повинна бути підпорядкована розкриттю вибраної теми, основним завданням та проблемам.

Обсяг курсової роботи становить 30- 40 сторінок друкованого тексту. Відповідно орієнтовний обсяг структурних частин курсової роботи:

вступ – не повинен перевищувати 3-4 сторінок;

розділи – по 10–15 сторінок (якщо 2 розділи) ( пунк в розділі має бути не менше 5 сторінок друкованого тексту);

висновки – від 3 до 5 сторінок.

Літературні джерела необхідно розміщувати в списку літератури в алфавітному порядку.

До обсягу основного тексту курсових робіт входить кількість сторінок від першої сторінки до останньої сторінки загального висновку наукової роботи.

Часто студенти запитують про кількість джерел та літератури до роботи. Мінімальний обсяг джерел визначається в залежності від специфіки теми, її хронологічних меж тощо. Зазвичай кількість джерел має нараховувати не менше 25 найменувань. Студент повинен використовувати якомога більшу кількість літературних джерел для більш повного дослідження обраної теми. Умовно вважається оптимально допустимим таке зіставлення: на одну сторінку тексту має бути не менше одного джерела + 25% загального обсягу дослідження. Звертаємо увагу, що в наукових роботах до списку використаної літератури вносяться ті позиції, на які було зроблено посилання у тексті роботи та які було опрацьовано, зробивши при цьому власні висновки.

Вказівки до виконання розділів курсової роботи

Основна частина роботи

Ця частина роботи за обсягом є найбільша. В ній розкриваються послідовно всі питання за планом, який може бути простим або складним. Досвід організації науково-пошукової роботи показує, що доцільніше працювати за складним планом. Треба врахувати: зміст розділів основної частини повинен відповідати темі дослідження, повністю її розкривати, але назва розділів не повинна дублювати назви теми курсової чи бакалаврської роботи.

Рукопис основної частини роботи виконується із дотриманням цілого ряду вимог. Починається вона назвою розділу роботи. Якщо план складний, то зазначається і назва підрозділу. Заголовки виконуються великими літерами і віддаляються на один інтервал від тексту. Розділ як і кожен з підрозділів закінчується коротким чітким висновком.

З’ясування питань досліджуваної проблеми повинно здійснюватися аргументовано з посиланнями на першоджерела та літературу.

Посилання на список використаної літератури слід вказувати після цитат, та в кінці взятого тексту з літературного джерела в квадратних дужках.

Основна частина роботи, може мати кілька розділів (найчастіше 2 або 3). Звичайно курсова робота складається з 2-х частин. Кожна з цих частин, залежно від матеріалу, може також поділятися на підрозділи.

Перший розділ містить теоретичний огляд сучасних вітчизняних та зарубіжних уявлень стосовно обраної проблеми, шляхи її подальшого розвитку.

Для встановлення сучасного стану розроблення обраної теми студент має скласти список літератури, з якого можна зробити висновок, що дана тема не розкрита, або розкрита лише частково. Огляд літератури демонструє ґрунтовне ознайомлення студента зі спеціальною літературою, його вміння систематизувати джерела, критично їх розглядати, виділяти суттєве, оцінювати зроблене іншими дослідниками. Слід пам’ятати, що оскільки курсова робота спрямована на розкриття вузької теми, то огляд праць роблять лише з питань обраної теми, а не за проблемою в цілому.

Структура першого розділу може бути така: від загальних проблем студент переходить до вузької проблеми, до конкретного питання, що і є темою курсової роботи.

На основі аналізу спеціальної літератури студент повинен окреслити теоретичні положення , які становлять методологічні , теоретичні та методичні засади дослідження. Слід обгрунтувати ті теоретичні положення , які підлягають захисту, охарактеризувати сутність, функції, структуру, стан предмета дослідження; проаналізувати умови та чинники, які зумовлюють стан і тенденції зміни предмету дослідження і т.д.

Другий розділ. У другому розділі висвітлюються:

дослідження існуючих тенденцій вирішення проблеми, порушеної в курсовій роботі;

аналіз пріоритетних напрямків діяльності з подолання даної проблеми ;

авторські пропозиції щодо подолання протиріч, що обумовлюють проблему дослідження;

методики оцінки ефективності роботи з подолання проблем , висунутих в курсовій роботі;

розробку матеріалів на допомогу фахівцям з соціальної роботи або їх клієнтам з проблеми курсової роботи.

Також можливо, що другий розділ буде містити опис проведеного емпіричного дослідження. Організація дослідження, підбір методик, обґрунтування їх застосування. Методи математичної статистики. Подання отриманих результатів та їх інтерпретація. Практичні рекомендації.

Курсова робота передбачає виконання студентом певного обсягу емпіричної роботи. Цей обсяг визначається кількістю досліджуваних, які були обстежені за допомогою методик, кількість використаних методик та ступенем їх трудомісткості, складністю обробки та аналізу даних. Все це треба враховувати студенту та науковому керівнику при плануванні емпіричного дослідження. Студент несе відповідальність за планування дослідження, адекватність підібраних методик цілям роботи, за організацію та проведення збору та обробки емпіричних даних, за достовірність отриманих результатів.

У другому розділі обґрунтовують вибір напрямку дослідження, наводять методи розв’язання задач і їх порівняльну оцінку, розробляють загальну методику проведення дослідження. Обов’язково до початку дослідження формулюються його мета і завдання. Доцільно коротко описати методики, що будуть використовуватися в ході дослідження, з обов’язковими посиланнями на дані щодо їх валідності та надійності. Також другий розділ повинен включати детальне висвітлення ходу дослідження, його етапи, умови проведення тестування. Необхідно описати вибірку, на якій проводять дослідження. Треба вказати середній вік, розподіл досліджуваних за статтю, за необхідності − соціальний статус, освіту, професійну зайнятість і т. ін. Необхідно навести дані про особливості досліджуваних, що зумовили їх відбір для дослідження (наприклад, спеціалізація, соціальний статус, соматичні захворювання і т. ін.).

Окремим підрозділом наводиться обґрунтування застосування методів математичної статистики, їх короткий огляд з посиланням на загальнодоступну літературу, в якій викладено їх основи.

Подання отриманих результатів та їх інтерпретація. Цей підрозділ присвячують вичерпному і повному викладу результатів власних досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить в розроблення проблеми. Студент повинен дати оцінку повноти розв’язання поставлених завдань, достовірності отриманих результатів. їх порівняння з аналогічними результатами, отриманими вітчизняними та зарубіжними авторами.

Практичні рекомендації.

На основі отриманих результатів студент розробляє практичні рекомендації щодо їх використання та можливого впровадження. Практичні розробки можуть мати вигляд психокорекційної чи профілактичної програми, або рекомендацій щодо специфіки роботи соціального працівника з тією чи іншою категорією клієнтів.

Висновки до підрозділів практичної частини становлять коротку суть дослідження, отримані результати з цифрами та фактами, пояснення практичної цінності результату.

Рекомендації до написання вступу

Вступ має бути чітким, лаконічним. Він є своєрідним показником роботи молодого науковця: він свідчить про методологічну і методичну підготовку, вміння довести правильність вибору теми дослідження, її актуальність, чіткість формулювання; тут виявляється, чи достатньо зібрано матеріалу, чи добре продуманий план роботи. Остаточне написання вступу студентом здійснює після завершення всієї роботи, коли у дослідника складеться повна картина всього того, що стосується змісту, літературної бази, глибини історіографічного висвітлення питань.

У вступі враховують такі пункти: актуальність теми, об’єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження (методи лише перераховуються), наукову новизну роботи (вказується в тому випадку, якщо такі елементи є в роботі), практичну значущість дослідження, апробацію результатів дослідження, публікації за темою курсової роботи (якщо вони були опубліковані).

Актуальність теми.

Актуальність теми дослідження − обов’язкова вимога до написання курсової роботи, тому вступ починається з обґрунтування актуальності обраної теми. Вміння обрати тему та оцінити її з точки зору своєчасності та соціальної значущості характеризує наукову зрілість та підготовку студента. Достатньо 1-2 сторінок для висвітлення сутності проблеми чи проблемної ситуації. В актуальності студент має визначити ступінь дослідження обраної теми в літературних джерелах, невисвітлені питання та довести необхідність такого дослідження на сучасному етапі.

В обґрунтуванні актуальності теми студент повинен, спираючись на аналіз останніх робіт в обраній галузі соціальної роботи, довести новизну та цінність свого дослідження. При цьому він має відповісти на питання: «В чому полягає проблемна ситуація?», «Що зробили в обраній галузі науковці?», «Які спільні риси в їх підходах та відмінності?», «В чому ви бачите подальшу розробку проблеми?». Отже, для обґрунтування актуальності від студента вимагається глибоке та всестороннє вивчення літературних джерел, пов’язаних з темою курсової роботи.

Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв’язаними проблемами обґрунтовують актуальність та доцільність роботи в галузі тієї чи іншої наукової парадигми.

Наприклад.

Актуальність дослідження

Якщо переглянути основні завдання, вирішення яких є пріоритетним напрямом державної соціальної політики останніх років: дитяча безпритульність та бездоглядність, соціальне сирітство, дитяча та молодіжна злочинність, наркоманія, проституція, жорстоке поводження з дітьми тощо, то всі перераховані соціальні проблеми є наслідком недостатньої уваги держави до сім’ї, яка виховує дітей. Переважно виявлення і робота з сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах, відбувається на етапі, коли сім’я потребує термінової реабілітації, а не попереджувальної (профілактичної) роботи.

Робота з профілактики сімейного неблагополуччя, формування відповідального батьківства, попередження виходу дитини із сім’ї має стати пріоритетним напрямком соціальної політики держави. Що, у свою чергу, потребує впровадження якісної та ефективної системи соціальної роботи з сім’ями, які виховують дітей і потребують соціальної підтримки, що враховує індивідуальні потреби та можливості кожної конкретної сім’ї. Формування такої системи передбачено Стратегією реформування системи надання соціальних послуг, затвердженою Кабінетом Міністрів України (розпорядження від 8 серпня 2012 р. № 556-р).

Функціонування сім’ї як соціального інституту, наслідки сімейного неблагополуччя є предметом дослідження вітчизняних та зарубіжних науковців. Вивченню сім’ї як соціального інституту і малої групи присвячені роботи А.І. Антонова, М.С. Мацковського, В.М. Медкова, А.Г. Харчева та ін. Форми та методи соціальної роботи з сім’ями стали предметом дослідження українських науковців: І.Д. Звєрєвої, О.В. Безпалько, С.Я. Харченко, А.Й. Капської, І.М. Трубавіної, Т.В. Семигіної та ін.

Поряд з тим формування ефективної системи підтримки сімей з дітьми потребує теоретичного обґрунтування напрямів та форм соціальної роботи з сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах, залежно від рівня соціальної «деформації» сімейних стосунків і готовності членів сім’ї до змін особистого життя.

Об’єкт і предмет дослідження.

Об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення. Предмет дослідження завжди вужчий за об’єкт і міститься в його межах. Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове.

Наприклад:

Об’єктом нашого дослідження є сімейне неблагополуччя.

Предметом роботи є особливості соціальної роботи з сім’ями , які опинилися в складних життєвих обставинах.

Мета дослідження.

Мета формулює загальне спрямування роботи. Не варто формулювати мету іменником “Дослідження…” або “Вивчення…” , тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не саму мету. Краще використати дієслівні конструкції на зразок “Мета передбачає дослідити… (вивчити тощо)”. Мета визначається дуже стисло (буквально в межах одного речення чи абзацу).

Наприклад:

Мета роботи: здійснити аналіз напрямів та форм соціальної роботи з сім’ями залежно від рівня їхньої соціальної адаптованості та готовності членів родини до зміни особистих життєвих обставин.

Після цього вказуються конкретні завдання наукової роботи, котрі випливають з мети (4-6 завдань).

3авдання наукового дослідження є частиною мети, її конкретизацією. Формулювання завдань зазвичай роблять у формі перерахування:

— вивчити …

— описати …

— встановити …

— показати роль …

— проаналізувати …

визначити …

Наприклад:

1. Проаналізувати літературні джерела щодо теми та питань, які розглядаються в науковій роботі.

2. Встановити та розглянути структуру та етапи процесу надання соціальної допомоги сім’ям в СЖО.

3. Визначити особливості застосування методів та технологій при наданні допомоги сім’ям в СЖО.

4. Надати методичні рекомендації щодо організації надання професійної допомоги сім’ям, які опинилися в складних життєвих обставинах..

Методи дослідження.

Після опису завдань курсової роботи потрібно описати методи, які будуть використані при її виконанні.

Загальні методи пізнання можна поділити на три групи, грані між якими визначені приблизно: методи емпіричного дослідження, методи теоретичного та практичного дослідження ( методи спостереження, порівняння, вимірювання, експерименту, моделювання, експертної оцінки та ін.). Перераховувати методи потрібно коротко та змістовно.

Наприклад:

Методи дослідження. Вирішення завдань здійснювалося за допомогою теоретичного аналізу і узагальнення психологічної літератури, , контент-аналізу, використовувався метод експертної оцінки.

Наукова новизна одержаних результатів (вказується в тому випадку, якщо такі елементи є в роботі).

Наприклад: дослідження обраної теми є однією із спроб комплексного вивчення надання допомоги сім’ям в СЖО.

Практичне значення одержаних результатів.

У роботі треба подати відомості про можливості наукового використання отриманих результатів під час ваших подальших досліджень, або порекомендувати сферу, де можна застосувати результати роботи (під час розробки спецкурсів чи спецсемінарів, наукових робіт, у подальших наукових дослідженнях). Якщо це можливо!!!!!

Наприклад:

Практичне значення одержаних результатів полягає в поглибленому вивченні ефективності методів надання соціальної допомоги сім’ям фахівцями з соціальної роботи, опрацюванні емпіричного матеріалу; теоретичні засади можуть бути використані для підготовки відповідних спецкурсів і спецсемінарів у навчальних закладах. Результати, що отримані у процесі дослідження, можуть знайти прикладне застосування в галузі соціального обслуговування, допоможуть обрати адекватні підходи до надання допомоги сім’ям в СЖО.

Отже, композиційно у вступі послідовність викладу матеріалу повинна бути така:

актуальність теми;

об’єкт дослідження;



предмет дослідження;

мета дослідження;

завдання дослідження;

методи дослідження (методи лише перераховуються);

наукова новизна роботи (вказується в тому випадку, якщо такі елементи є в роботі);

практична значущість дослідження (вказується в тому випадку, якщо такі елементи є в роботі);

апробація результатів дослідження (вказується в тому випадку, якщо такі елементи є в роботі);.

Приклад вступу курсової роботи див. у додатку Г.

Рекомендації до написання висновків

Заключні висновки, що вміщуються до 4-6 сторінок, є основним підсумком часткових узагальнень, зроблених у розділах (підрозділах) роботи. Особливо важливо, щоб на ті питання, які були порушені студентом у вступній частині, було дано аргументовані відповіді, і щоб та мета, яку ставив перед собою автор, знайшла свою реалізацію у формі конкретних науково-педагогічних положень та практичних рекомендацій.

Загальні висновки виконують роль закінчення, зумовленого логікою проведення дослідження, у формі синтезу накопиченої інформації. У висновках викладаються найважливіші наукові та практичні результати, отримані в дослідженні. Це послідовне, логічне викладення отриманих підсумкових результатів та їх співвідношення із загальною метою і конкретними завданнями. Звичайно висновки формулюються у вигляді певної кількості пронумерованих абзаців.

Потрібно пам’ятати, що курсова робота повинна у призначений час захищатися і захищаються саме висновки роботи! Вони є особистим надбанням автора і його здобутком з наукової теми, яка розглядається.

Правила оформлення списку використаних джерел і літератури, посилань на них

Список використаної літератури.

Завершення написання курсової роботи закінчується складанням списку використаної літератури. Така робота повинна бути виконана з дотриманням певних вимог і правил (Див. додаток В). Насамперед, до списку включаються всі документи, література та інтернет — ресурси, які були використані автором у процесі підготовки курсової роботи і на які є посилання в роботі.

Правила цитування та посилання на використані літературні джерела

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого тексту слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться у тій граматичній формі, в якій він поданий в джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитування допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело;

д) цитування не повинне бути ні надмірним, ні недостатнім, бо і те і інше знижує рівень наукової праці: надмірне цитування створює враження компілятивності праці, а недостатнє − знижує наукову цінність викладеною матеріалу;

Якщо текст цитується не за першоджерелом, а за іншим виданням чи документом, то посилання треба розпочати словами: «Цит. за:».

Посилання на використані джерела є неодмінною рисою наукових досліджень. Правильно оформлювати посилання студент повинен вміти вже з написання перших контрольних, реферативних робіт, а також курсової роботи.

Посилання слід робити при цитуванні джерела чи думки дослідника, при вказівці на якесь важливе свідчення джерела, при запозиченні положень, використанні фактичного матеріалу, результатів досліджень інших авторів, посилань на досвід.

Коли використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке є посилання в науковій роботі.

Посилання в тексті курсової роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «… у працях [1–7]…».

Коли в тексті наукової роботи необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела то номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.

Приклад:

Цитата в тексті: «… незважаючи на пріоритетне значення мовних каналів зв’язку між діловими партнерами, ні в якому разі не можна ігнорувати найбільші канали передавання інформації [6, с. 29]».

Відповідний опис у переліку посилань:

6. Дороніна М. С. Культура спілкування ділових людей : Навч. посіб./М.С.Дороніна. К. : Академія, 2008. С. 29.

Рекомендується в основному тексті або у заключних абзацах розділів давати посилання на особисті наукові праці студента.

Посилання на ілюстрації роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, «рис. 1.2». Посилання на формули наукової роботи вказують порядковим номером у дужках, наприклад, «… у формулі (2.1)».

На всі таблиці наукової роботи повинні бути посилання у тексті, при цьому слово «таблиця» у тексті пишуть скорочено, наприклад: «…в табл. 1.2». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».

Список використаних джерел оформляється відповідно до Додатку В.

Науково-методичні джерела наводяться в алфавітному порядку за прізвищами авторів.

Відомості про джерела, які включені до списку, необхідно подавати відповідно до вимог державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць.

Правила оформлення додатків

Допоміжні або додаткові матеріали, що переобтяжують текст основної частини курсової роботи, але необхідні для повноти його сприймання, доцільно вносити до додатків.

Додатки оформляють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку посилань у тексті.

Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки і мати заголовок, надрукований у горі малими літерами з першої великої симетрично до тексту сторінки. У правому верхньому куті рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «ДОДАТОК __» і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, ДОДАТОК А, ДОДАТОК Б і та ін. Один додаток позначається як додаток А.

Текст кожного додатка при потребі може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: А.2 (другий розділ додатка А).

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д. 1.2 (другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А.1) (перша формула додатка А).

Вимоги до оформлення курсової роботи

Курсова робота – це наукове дослідження у вигляді спеціально підготовленого рукопису, написаного державною мовою.

Наукову роботу виконують на комп’ютері і друкують з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм) з використанням шрифтів текстового редактора Word Time New Roman кегля 14 з міжрядковим інтервалом – 1,5, 28-30 рядків на сторінці (у друкованому рядку до 60 знаків з проміжками між словами включно). Абзацні відступи дорівнюють 12,5 мм. Мінімальна висота шрифту 1,8 мм.

Обсяг курсової роботи становить 30-40 сторінок друкованого тексту.

Текст роботи потрібно друкувати, залишаючи береги таких розмірів: лівий – 30 мм; правий – 15 мм; верхній – 20 мм; нижній – 20 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору, середньої жирності. Щільність тексту курсової роботи повинна бути однаковою.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявилися у процесі написання наукової роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням виправлень на тому ж місці.

Текст основної частини курсової роботи поділяють на розділи і підрозділи (пункти та підпункти – за потребою).

Заголовки структурних частин наукової роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ», «ДОДАТКИ» друкують великими жирними літерами (розмір кегля 14) симетрично до тексту і починають з першої строки нової сторінки. Кожну структурну частину курсової роботи треба починати з нової сторінки.

Заголовки підрозділів друкують малими жирними літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують малими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. У кінці заголовка крапка не ставиться.

Відстань між заголовком структурної частини та підрозділу становить два інтервали, а між підрозділом та текстом – один інтервал.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака “№”.

Першою сторінкою наукової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок наукової роботи. На титульному аркуші, змісті наукової роботи номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Отже, першою сторінкою, де буде стоятиме цифра, буде «ВСТУП» і його номер буде 3 (3 сторінка).

Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», ставлять крапку, а потім у тому ж рядку друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. У кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як і пункти.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, таблиці) необхідно подавати у роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках наукової роботи включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, рисунок або креслення, розміри якого більші формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування у тексті або у додатках.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно у межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в курсовій роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу).

Якщо у науковій роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз праворуч над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовження табл. 1.2».

Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно у межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку і перелічують їх. Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї у тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку наукової роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою у межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому – боковик.

Якщо текст, який повторюється у графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторі його замінюють словами «Те ж», а далі – лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних символів, які повторюються, не потрібно. Якщо цифрові або інші дані в будь-якому рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

Рекомендації до захисту курсової роботи

Після написання курсової роботи, її треба ще раз вичитати, звертаючи увагу на стиль викладення інформації, логіку, можливі повтори в тексті та помилки. Особливу увагу треба звернути на перевірку правильності наведених фактів та цифрових даних. Під час підготовки до захисту студент складає тези виступу, які повинні висвітлювати основні пункти роботи:



огляд теоретичної частини з характеристикою існуючих підходів та попередніх досліджень в цій галузі;

мету та задачі дослідження, його новизну;

план дослідження, характеристику вибірки емпіричного дослідження ( якщо воно проводилось);

методи та методики (відомі методики можна тільки назвати і вказати автора);

процедуру оброблення даних;

основні результати дослідження;

висновки.

Під час підготовки виступу студент повинен ще вдома проговорити його вголос, провести хронометрію, щоб вкластися у відведений час та за необхідності провести корекцію доповіді.

Доповідь студента має починатись із звертання:

«Шановні присутні! Тема моєї курсової роботи ….».

Далі виступаючий за 3-5 хвилин, що відповідає 2-4 сторінкам машинописного тексту, має коротко викласти сутність наукової проблеми, обґрунтувати її актуальність, доповісти об’єкт, предмет, мету роботи, її завдання, розповісти про організацію роботи, методи і методики, які були використані, довести основні результати дослідження, конкретні рекомендації і висновки наукової роботи. Доповідь мусить бути науковою, добре аргументованою за змістом. Бажано використовувати слайди, мультимедійний матеріал в Power Point.

По завершенню доповіді студент дякує за увагу присутніх до його виступу.

Коли студент подякував за увагу − це є сигналом до головуючого захисту курсових робіт про те що доповідь є закінченою (на це спеціально акцентуємо увагу студентів, тому що деякі студенти розпочав доповідь ніяк не можуть її закінчити, тим більше своєчасно).



Існує ряд критеріїв для оцінки курсової роботи. Основними критеріями є: рівень виконання завдань роботи та її рівень оформлення (тобто дотримання вимог Методичних рекомендацій до виконання курсових робіт).

Оцінюючи теоретичну частину роботи необхідно звернути увагу на актуальність та новизну проблеми, правильне описання методологічного апарату дослідження, вміння шукати необхідні джерела інформації, обсяг вивченої літератури, повноту розкриття основних аспектів проблеми, вміння відбирати суттєву інформацію. послідовність та логіку в розкритті теми; здатність до узагальнення та формулювання висновків в огляді літератури.

При оцінюванні емпіричного дослідження заслуговує на увагу формулювання цілей, задач та припущення емпіричного дослідження; адекватність методів задачам дослідження; обсяг роботи зі збирання емпіричного матеріалу (кількість методик, їх трудомісткість, кількість досліджуваних); повнота опису організації та проведення дослідження, повнота поданих результатів дослідження; подання методів кількісної та якісної обробки даних, використання методів математичної статистики; переконливість аргументації та висновків дослідження.

Курсова робота оцінюється згідно бальних оцінок, які знаходяться у Робочій програмі навчальної дисципліни.

Слід зважити також на вибір одягу, пози під час виступу, а також жестів, міміки, манер, інших зовнішніх форм поведінки. Імпонує елегантність, охайність в одязі (без підкресленої екстравагантності).








sitemap
sitemap