Тексты пісень2



* * *На вродливій Василині оженився Опанас

І вона по два синочки народила десять раз:

Грицька, Стецька, Опанаса, Петра, Карпа та ще й Власа,

Хому, Клима, Харитона, Левка, Савку й Дармидона,

Івана, Давида, Романа, Демида,

Юхима, Трохима, Семена щей Максима.

А красуня Серафима вийшла заміж за Кузьму.

Десять раз вона родила по дві дочечки йому:

Хіврю, Христю, Катерину, Гальку, Гапку та Горпину,

Пріську, Устю та Марину, Мотрю, Веклу та Орину,

Уляну, Явдоху, Одарку, Солоху,

Олену, Мар’яну, Степаниду ще й Тетяну.

Батьки й дітки дружно жили, разом пили й разом їли.

Жили собі та й раділи – одружить дітей рішили.

Хівря пішла за Грицька, Христя собі за Стецька,

Опанас узяв Горпину, а син Петро – Катерину,

Явдоха – за Давида, Солоха – за Демида,

Уляна – за Романа, Степанида – за Івана.

Карпо узяв собі Гальку, віддали за Власа Гапку,

Харитон узяв Марину, Дормидон собі – Орину,

Пріська пішла за Левка, Мотря собі за Савка,

Хома з Устею кохався, Клим із Веклою побрався,

Одарка – за Юхима, Мар’яна – за Трохима,

Олена – за Семена, а Тетяна за Максима.

Тижнів три весілля грали, Метелицю танцювали,

Гупали Гопака, вибивали Тропака.

На столі були курчата, сало, м’ясо і качата,

і ковбаси, і гусята, ще й смажені поросята,

Слив’янка, наливка, сивуха, вишнівка,

перцовка, зубрівка, запіканка й шпагатівка.

Потім зяті дружно встали і жінкам своїм сказали:

“Ми бажаємо для нас, щоб родила кожна з вас —

Грицька, Стецька, Опанаса, Петра, Карпа та ще й Власа,

Хому, Клима, Харитона, Левка, Савку й Дармидона,

Івана, Давида, Романа, Демида,

Юхима, Трохима, Семена щей Максима.

Хіврю, Христю, Катерину, Гальку, Гапку та Горпину,

Пріську, Устю та Марину, Мотрю, Веклу та Орину,

Уляну, Явдоху, Одарку, Солоху,

Олену, Мар’яну, Степаниду ще й Тетяну”.

* * *

Летіла зозуля

Через мою хату

Сіла на калині, |

Та й стала кувати | (2)

Ой, стала кувати,

Стала щебетати,

Шо мого милого |

Нечуть не чуть, не видати | (2)

Ой, шо мого милого

Нечуть не чуть, не видати

На жовтім песочку [В вишневім садочку] |

Два слідочки знати | (2)

Ой, перший [первий] слідочок

Коня вороного

А другій слідочок |

То ж мого милого | (2)

Ой, піду я в садочок

Тай вирву листочок

Тай вирву листочок |

Прікрию слідочок | (2)

Ой, щоб роса не впала

Пташки не ходили,

Щоб мого милого |

Другі не любили | (2)

А вони ж полюбили

Та й причарували,

Дали йому чару, |

Яку самі мали/залівали. ? | (2)

Ой, не верь їм козаче ?

Та й не напивайся ?

Як є в тебе жінка | (2)

То й не признавайся. | (2)

Ой, єсть у мене жінка,

Ще й діточок двоє,

Ще й діточок двоє, |

Чорняві обоє. | (2)

А я й тих діточок

В найми понаймаю,

З тобой, Марусино, |

В саду й погуляю. | (2)

Вариант:

[Летіла зозуля

Через мою хату

Сіла на калині, |

Та й стала кувати | (2)

Ой, стала кувати,

Стало щебетати,

Що мого милого |

Нечуть не чуть, не видати | (2)

Що мого милого

Нечуть не чуть, не видати

На жовтім песочку |

Два слідочки знати | (2)

Ой, перший слідочок

Коня вороного

А другій слідочок |

То ж мого милого | (2)

Ой, піду я в садочок

Тай вирву листочок

Тай вирву листочок |

Прікрию слідочок | (2)

Ой, шоб роза не впала

Пташки не гудили,

Щоб мого милого |

Другі не любили | (2)

А вони ж полюбили

Та й причарували,

Дали йому чару, |

Яку самі мали/залівали. ? | (2)

Ой, не верь їм козаче ?

Та й не напивайся ?

Як є в тебе жінка | (2)

То й не признавайся. | (2)

Ой, єсть у мене жінка,

Ще й діточок двоє,

Ще й діточок двоє, |

Чорняві обоє. | (2)

А я й тих діточок

В найми понаймаю,

З тобой, Марусино, |

В саду й погуляю. | (2)]* * *

Ой що ж то за шум учинився,Що комарик та й на мусі оженився! | (2)Та й взяв собі жінку невеличку, Що не вміє шити-прясти чоловічку. | (2)Що не вміє шити-прясти, чи варити,Що не вмiє з комариком добре жити. | (2)Полетів наш комар у садочок,Та й сів наш комар на дубочок. | (2)Ой сідить наш комар на дубочку,Звісив свої ніженьки по листочку. | (2)Десь тут узялася шура-бура,Вона ж того комарика з дуба здула. | (2)

Ой упав же комар на помості,Поломав, потрощив ребра й кості. | (2)Прилетіла його муха жалкувати:»Ой де ж тебе, комарику, поховати?» | (2)»Поховай ти мене в [чистім] полі, мила,Понасип мені в полі тай [високу] могилу! | (2)Будуть там наші хлопці проходжати,З комаревої могили чудувати. | (2)»Ой що ж то лежить за покойник?Чи то цар, чи гетьман, чи полковник?» | (2)»То не цар, не гетьман, не полковник,А то мухи-зеленухи полюбовник!» | (2)* * *

Ой, го.., ой, горе тій чайці,Ой, го… ой, горе небозі,Що вивела чаєняток при битой дорозі 2р.Ой, йшли, ой, йшли чумаченьки,Ой, йшли, весело співали,I чаєчьку ізігнали, чаєнят забрали 2р.Ой, ча… ой, чаєчька в’ється,Об до… об доріжку б’ється, К сирой землі припадає, чумаків благає 2р.Ой, ви, ой, ви, чумачєнькі,Ви ще, ви ще молоденькі,Верніть моїх чаєняток, діточок маленьких! 2р.Не ве… не вернемо, чайко,Не ве… не вернем, не бодай,Бо забравши чаєняток, полетиш ти в поле 2р.Не бу… не буду летіти,Тут бу… тут буду сидіти,Буду воли поганяти, діток виглядати 2р.

Ой, ча… ой, чаєчька наша,Не пра… не правдонька ваша,Поварили чаєняток — була добра каша — 2 р.[Бодай, бодай ви, чумаки,Щастя, щастя не діждали,Що ви моїх дрібних діток із гнезда забрали — 2 р.]Бодай, бодай, чумаченьки,У Крим, у Крим не сходили,Як ви моїх чаєняток в каші поварили — 2 р.Бодай, бодай, чумаченьки,Воли, воли похворіли,Як ви моїх чаєняток з кашею поїли — 2 р.

* * *

Черниговщина, Коропский район, хебединСядьмо, братци, повечеряємо — 2 р.Гей, ой, повечеряємо.Повечерявши, порадимося, — 2 р.Гей, ой, да порадимося.Котрому брату й у солдати іти — 2 р.Гей, ой, у солдати іти.Чі старшому, чі підстаршому — 2 р.Гей, ой, чі підстаршому.А чі тому самоменшому — 2 р.Гей, ой, самоменшому.Що старшому не приходиться — 2 р.Гей, ой, не приходиться.В середульшого жона молода — 2 р.Гей, ой, та й жона молода.Самоменшой собіраєца — 2 р.Гей, ой, собіраєца.

З отцом, з маткою прощяєца — 2 р.Гей, ой, да й прощяєца.Прощяй, отец й ти, матуся родна — 2 р.Гей, ой, ти, матуся родна.Чі я у вас не дитина була — 2 р.Гей, ой, не дитина була.Що ж ти мене й у солдати дала — 2 р.Гей, ой, у солдати дала.Прощяй, прощяй, ти, одинчику наш — 2 р.Гей, ой, ти, одинчику наш.Чі є персник на мазинчіку в вас — 2 р.Гей, ой, на мазинчіку в вас.Єсть у мене не один, а є два — 2 р.Гей, ой, не один, а є два.Його ж мені да (й) дівчина дала — 2 р.Гей, ой, та й дівчина дала.

* * *

На городі верба рясна… 2 р.Гарна дівка ще й прекрасна. [Там стояла дівка красна]Гарна вона ще й красива, 2 р. [Вона красна ще й красива]В неї доля нещаслива.В неї доля нещаслива, 2 р.Нема того, що любила.Нема його та й не буде – 2 р.Розраяли вражі [його] люде.Розраяли-розсудили, 2 р.Шоб ми в парі не ходили.А ми в парі ходить будем, 2 р.Ще й друг друга [Ми друг дружка] любить будем.

* * *

Ой, там із-за гориТа й вітер повіває. 2 р.Ой, мати дочькуТа й про життя й питає. 2 р.»Ой, спитай, матиТа й в сірого й утяти. 2 р.Шо сіреньке утяТа й на морі й ночує. 2 р.Ой, воно ж моєТа й все горенько чує. 2 р.Що первеє горе –Та й дитина й малая. 2 р.А другеє горе –Та й свекруха лихая. 2 р.А найтяжче горе –Та й милой покидає!» 2 р.

* * *

Ой да понад Дунай глибокий росте терень високий.Гей, гей, йой да люлі! Росте терень високий.Ой да із под того тереня вийшла вдова молода.Гей, гей, йой да люлі! Вийшла вдова молода.Ой да вийшла вдова молода, да й винесла два сина.Гей, гей, йой да люлі! Да й винесла два сина.[Ох вона винесла два сина: Іванюшу й Василя.Гей, гей, йой да люлі! Іванюшу й Василя.Ой да Іванюшу й Василя в чорний китай сповіла.Гей, гей, ой да люлі! В чорний китай сповіла.

Ой да в чорний китай сповіла, да й на Дунай пустіла!Гей, гей, ой да люлі! Да й на Дунай пустіла!]Ой, да в китаєчку сповила, в Дунай-рєчку однесла,Гей, гей, йой, да люлі! В Дунай-рєчку однесла.Ой да ти тихенький та й [тихесенькой] Дунай, моїх дєток колихай!Гей, гей, ой да люлі! Моїх дєток коликай!Ой да ти жовтенький пісочок, годуй моїх діточок!Гей, гей, ой да люлі! Годуй моїх діточок!Ой да ти, сухенька осочка, давай дєткам молочка!Гей, гей, ой да люлі! Давай дєткам молочка![Ой да ти тихенький очерет, вари дєткам вечерять!Гей, гей, ой да люлі! Вари дєткам вечерять!]Ой да на двадцать п’ятом [первом] году вийшла вдова по воду.Гей, гей, ой да люлі! Вийшла вдова по воду.Ой да стала вдова воду брать, став корабель подпливать.Гей, гей, ой да люлі! Став корабель подпливать.Ой да і на тому кораблі сидять хлопці-молодці.Гей, гей, ой да люлі! Сидять хлопці-молодці.Ой да оден [йеден] книжку чітає, другий вдови питає:Гей, гей, ой да люлі! Другий вдови питає:Ой да ти, удово, удова, чи пайдьош ти за мєня?Гей, гей, ой да люлі! Чи пайдьош ти за мєня?Ой да я за тебе сама йду, за друґого дочьку шлю!Гей, гей, ой да люлі! За друґого дочьку шлю!Ой да ти удова, удова, дурна в тебе голова!Гей, гей, ой да люлі! Дурна в тебе голова!Ой да ти за сина сама йдеш, а за брата дочьку шлеш!Гей, гей, ой да люлі! А за брата дочьку шлеш!Ой да [який] тепер такий світ настав, що брат сестру заміж взяв!Гей, гей, ой да люлі! Що брат сестру заміж взяв!Ой да [яка] тепер така годіна, що йде мати за сина!Гей, гей, ой да люлі! Що йде мати за сина!

* * *

Ти дівчина незамужня,Не влюбляйся в дворянина, бо не можна.Бо дворянин пізно ходить,Не одную чорнявую з ума зводить.Зов’їв з ума ще й з розума,Зоставайся, дівчинонько, тепер сама.Розцвілася квіточками.Не сама я зосталася, з діточками.Ой у лузі на дубочкуКолихала дівчинонька сина й дочку.Колихала, ще й питала,Ой чого ж я отця й неньку не слухала?!Отця-неньку, свого роду,А тепер же мені, дівці, хоч у воду…

* * *

Пішла коза пішкиУ ліс по горішки.Нема день, да нема два,|Да козі горюшка нема | 2 р.А на тую козу та й нашлю я вовка!Вовк не йде козу їсти,Козі горюшка й нема.А на того вовка же та й нашлю я дуба!Дуб не йде вовка бить, Вовк не йде козу їсти,Козі горюшка й нема.А на того дуба да й нашлю я топор,Топор не йде дуба рубать,Дуб не йде вовка бить, Вовк не йде козу їсти,Козі горюшка й нема.А на той-а топор да й нашлю я камєнь!Камєнь не йде топор тупать,Топор не йде дуба рубать,Дуб не йде вовка бить, Вовк не йде козу їсти,Козі горюшка й нема.А на той-а камень да й нашлю я вогонь!Вогонь не йде камєнь палить,Камєнь не йде топор тупать,Топор не йде дуба рубать,Дуб не йде вовка бить, Вовк не йде козу їсти,Козі горюшка й нема.А на той-а вогонь да й нашлю я воду!Вода не йде вогонь тушить,Вогонь не йде камєнь палить,Камєнь не йде топор тупать,Топор не йде дуба рубать,Дуб не йде вовка бить, Вовк не йде козу їсти,Козі горюшка й нема.

А на тую воду да й нашлю я вола!Віл не йде воду пити,Вода не йде вогонь тушить,Вогонь не йде камєнь палить,Камєнь не йде топор тупать,Топор не йде дуба рубать,Дуб не йде вовка бить, Вовк не йде козу їсти,Козі горюшка й нема.А на того вола да й нашлю я довбню!Довбня не йде вола гнати,Віл не йде воду пити,Вода не йде вогонь тушить,Вогонь не йде камєнь палить,Камєнь не йде топор тупать,Топор не йде дуба рубать,Дуб не йде вовка бить, Вовк не йде козу їсти,Козі горюшка й нема.А на тую довбню да й нашлю я чєрви!Чєрви підуть довбню точить,Довбня іде вола гнати,Віл іде воду пити,Вода іде вогонь тушить,Вогонь іде камєнь палить,Камєнь іде топор тупать,Топор іде дуба рубать,Дуб іде вовка бить, Вовк іде козу їсти,Козі горюшко єсть. (З’їв!)

* * *

Гарна, гарна, Василиха, гарна молодиця,Наробилася й у полі, йде додому стиха. 2 р.Наробилася й у полі новими серпами,Заходю я у шиньочок – п’є милий з кумами. 2р.Годі, годі, мій миленький, з кумами гуляти!Ходім, ходім, мій миленький, снопики складати! 2 р.

Я й не косив, я й не в’язав, складати не буду!Одчепися, задрипана, бо щей бити буду! 2 р.А хоч же ж я задрипана, знають мене люди,Три копиці сміття маю, на четверту буде. 2 р.Рають мене сусідоньки, ще й добрії люди,Вези, вези сміття в поле – пшениченька буде. 2 р.Як вивезла сміття в поле, все ним устелила,За моєю головою пшениця вродила. 2 р.

Вези, вези, мій миленький, на базар пшеницю,Купи, купи, мій миленький, червону спідницю. 2 р.Купи, купи, мій миленький, червону спідницю,А я свою задрипану ще й вище підсмичу. 2 р.Гарна, гарна, Василиха, гарна молодиця,Обернеться кругом себе – червона спідниця. 2 р.



sitemap
sitemap